У Хрещатому парку є місце, де історію Києва можна читати за тим, що зникло з міського простору. Висока срібляста арка залишилася над схилом, а скульптурні групи, заради яких колись створювали весь ансамбль, прибрали. Змінилася й назва: колишня Арка дружби народів стала Аркою Свободи українського народу. Поруч гуляють, фотографують Дніпро та переходять до Володимирської гірки, але за звичним туристичним маршрутом стоїть складніша розповідь – про радянський задум, його переосмислення та пошук нового змісту для відомої споруди.
Адреса Арки Свободи українського народу: куди прямувати
Шукати арку потрібно в Хрещатому парку, на підвищенні біля Європейської площі. У туристичних маршрутах її місце розташування позначають як Паркову дорогу. Однак для пішої навігації корисніше орієнтуватися на назву самої споруди: вона стоїть на просторому верхньому майданчику, а не безпосередньо біля проїжджої частини.
Найпростіше пояснення дороги для людини, яка вперше в цьому районі: дійти до Європейської площі, знайти будівлю Національної філармонії України та піднятися парковими доріжками. Міський шум тут відступає поступово. Спочатку за деревами зникає транспорт, потім відкривається майданчик, а вже за ним – дніпровська панорама.
| Орієнтир | Що допоможе відвідувачу |
|---|---|
| Місце розташування | Хрещатий парк у центрі Києва |
| Адресна прив’язка | Паркова дорога |
| Назва для навігатора | Арка Свободи українського народу |
| Координати | Приблизно 50.45444, 30.53000 |
| Підхід із центральних вулиць | Через Європейську площу |
| Прогулянковий підхід | Із Володимирської гірки через пішохідно-велосипедний міст |
Від метро “Майдан Незалежності” зручно рухатися в бік Європейської площі. Якщо ж прогулянка починається біля Михайлівського Золотоверхого монастиря, можна спочатку пройти Володимирською гіркою, а потім перетнути міст. Такий маршрут дає змогу підійти до арки через парковий простір і побачити кілька різних краєвидів дорогою.
Автори споруди та історія її появи
Арка Свободи українського народу не має одного автора, як це іноді можна зрозуміти з коротких туристичних описів. Архітектурну частину ансамблю створювали Ігор Іванов, Сергій Миргородський і Костянтин Сидоров. Над скульптурами працював Олександр Скобліков. Це була колективна робота, у якій велика форма, розташування фігур і простір навколо підпорядковувалися спільному задуму.
Поява комплексу належить до початку 1980-х років. Його пов’язували зі святкуванням 1500-річчя Києва та ювілеями радянської держави 1982 року. Місце обрали помітне: над річкою, поруч із центральними площами, на території, придатній для масового відвідування.
Первісний ансамбль пропонував цілком визначене трактування української історії. Дві постаті робітників уособлювали українця й росіянина. Інша, багатофігурна композиція відсилала до Переяславської ради; серед її центральних персонажів були Богдан Хмельницький і московський посол Василь Бутурлін. Металева дуга об’єднувала ці скульптури в один монументальний сюжет.
Саме тому розмови про подальшу долю арки стосуються не лише архітектури. Від початку вона була частиною політичного висловлювання, втіленого у великому міському об’єкті.
Яка висота арки і з чого вона зроблена
Здалеку споруда здається майже графічною: над деревами проходить одна плавна срібляста лінія. Поблизу враження змінюється, адже найвища точка арки розташована приблизно за 35 метрів над землею. Людські постаті на майданчику допомагають відчути цей масштаб краще, ніж окрема фотографія без оточення.
Металеву поверхню формують титанові листи. Бронзу та граніт, які також згадують у характеристиках об’єкта, використовували для його скульптурного наповнення. Отже, перелік усіх трьох матеріалів стосується історичного ансамблю, а не тільки дуги.
| Технічна ознака | Характеристика |
|---|---|
| Архітектурна форма | Велика дугоподібна конструкція |
| Висота | Близько 35 м |
| Зовнішня металева поверхня | Титанові листи |
| Матеріали колишніх скульптур | Бронза та граніт |
| Просторове оточення | Відкритий майданчик, амфітеатр, оглядова територія |
| Спосіб огляду | Зовні, під час прогулянки парком |
У композиції важливий і порожній простір усередині арки. Залежно від того, де стояти, у нього потрапляють небо, дерева або фрагменти далекого краєвиду. Тому споруда виглядає по-різному навіть під час короткого обходу майданчика.
Чому старі фотографії вже не відповідають вигляду комплексу
В історії цього місця варто розмежовувати три події: появу протестної інсталяції, зміну назви та демонтаж скульптур. Вони відбулися в різні роки й мали різний характер.
Перший помітний знак переосмислення з’явився на самій металевій поверхні. У листопаді 2018 року на арці представили інсталяцію “Тріщина дружби”, присвячену українським політичним в’язням у Росії. Темна ламана смуга створювала враження, ніби монумент розколовся. Це художнє зображення, а не справжній розрив металу.
Навесні 2022 року зміни торкнулися вже складу ансамблю. У квітні демонтували бронзову групу робітників, а 14 травня Київрада ухвалила нову назву споруди. Відтоді офіційно вживається назва Арка Свободи українського народу.
Гранітна композиція залишалася довше. Її демонтаж розпочали 30 квітня 2024 року. Через це знімки різних років можуть показувати три відмінні варіанти одного місця: повний радянський ансамбль, майданчик без бронзових робітників або простір після усунення обох скульптурних груп. Для читача туристичної статті дата фотографії тут має практичне значення.
Чи ухвалено остаточне рішення щодо самої арки
Зняття скульптур не означало демонтажу металевої дуги. Щодо неї у 2024 році були оприлюднені різні позиції. Український інститут національної пам’яті визнав об’єкт символом російської імперської політики та висловився за повний демонтаж. Міська влада натомість повідомила 25 квітня 2024 року, що наразі зберігатиме арку й працюватиме над новою концепцією прилеглого простору.
Ці рішення й заяви потрібно сприймати у відповідному часовому контексті. Повідомлення про наміри, експертний висновок і фактично проведені роботи – різні речі. Оголошення нової концепції також саме по собі не свідчить, що її вже реалізували.
Що побачити поруч і як спланувати зупинку
Біля арки варто затриматися не лише заради самої конструкції. Оглядовий майданчик дозволяє роздивитися Дніпро, Труханів острів, лівобережні квартали та частину Подолу. Нижче видно Поштову площу, Річковий вокзал і церкву Святителя Миколи на воді. В одному краєвиді сусідять щільна міська забудова, водний простір і зелень островів.
Для фотографій спробуйте відійти від центру майданчика. Фронтальний кадр передає симетрію дуги, бічний допомагає показати її масштаб, а знімок із паркової доріжки включає споруду в природне оточення. Не обов’язково вміщувати все в одну фотографію: окремий вид на Дніпро часто краще передає характер місця.
На знайомство з аркою та короткий огляд панорами можна відвести приблизно пів години. Якщо хочеться пройтися мостом і Володимирською гіркою, краще залишити більше часу та не прив’язувати прогулянку до жорсткого розкладу.
Плануючи відвідування, враховуйте підйоми, погоду та чинні обмеження. Зручне взуття стане в пригоді на довшому парковому маршруті. Під час повітряної тривоги потрібно припинити огляд і пройти до укриття, а вечірню прогулянку завершити з урахуванням комендантської години.
Арка Свободи українського народу цікава тим, що її історія не закінчилася в момент спорудження. Змінилися назва, оточення та ставлення до первісного задуму. Сьогодні уважний погляд помічає тут більше, ніж сріблясту дугу над Києвом: порожні місця після скульптур, слід протестного мистецтва й міський простір, значення якого продовжують обговорювати.
