У Києві є пам’ятники, повз які можна пройти, прочитати ім’я на постаменті й за кілька хвилин забути побачене. З Володимиром Великим усе інакше. Його бронзова постать настільки давно стоїть над Дніпром, що сьогодні здається природною частиною київського пагорба. Якщо прибрати її з панорами Володимирської гірки, місто ніби втратить один зі своїх звичних силуетів.
І справа не лише в історичній постаті князя. Пам’ятник Володимиру Великому у Києві цікавий своїм розташуванням, віком і незвичайною композицією. Він з’явився тут у середині XIX століття і вважається найстарішим скульптурним монументом столиці, що зберігся до нашого часу. За десятиліття навколо змінилося майже все – забудова берегів, мости через Дніпро, вигляд Подолу, транспорт і сам парк. Незмінною залишилася висока темна постать князя з хрестом у руці.
Де стоїть пам’ятник Володимиру Великому
Пам’ятник розташований на Володимирській гірці – одному з найвідоміших паркових схилів центрального Києва. Орієнтиром слугує Володимирський узвіз, 6. Звідси зовсім недалеко до Михайлівської площі та Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Проте звичайна адреса мало що розповідає про це місце. Для пам’ятника обрали не рівну площу і не перехрестя великих вулиць, а край високого правобережного пагорба. Це рішення фактично визначило весь його образ.
Саме рельєф робить монумент набагато масштабнішим. Фігура стоїть високо над Дніпром, а схил під нею візуально перетворюється на величезне природне продовження постаменту. Якщо підійти близько, перед відвідувачем буде бронзова скульптура на масивній основі. Якщо ж дивитися здалеку або знизу, сприймається вже зовсім інша картина – одинока вертикальна постать над зеленим схилом і річковою долиною.
| Що потрібно знати | Дані |
|---|---|
| Назва пам’ятки | Пам’ятник Володимиру Великому |
| Розташування | Володимирська гірка, Київ |
| Орієнтир | Володимирський узвіз, 6 |
| Рік встановлення | 1853 |
| Висота фігури князя | близько 4,4 м |
| Висота постаменту | близько 16 м |
| Матеріал скульптури | бронза |
| Скульптор постаті князя | Петро Клодт |
| Автор рельєфного оформлення | Василь Демут-Малиновський |
| Архітектор | Олександр Тон |
У наш час пам’ятник має статус пам’ятки монументального мистецтва національного значення. Але, попри офіційний охоронний статус і поважний вік, він не відокремлений від міського життя. До нього ведуть звичайні паркові доріжки, поруч гуляють кияни та туристи, а навколишні тераси використовуються як оглядові майданчики.
Історія монумента, якому понад 170 років
Пам’ятник присвячений великому князю київському Володимиру, ім’я якого насамперед пов’язують із хрещенням Русі наприкінці X століття. Тому в центрі художнього задуму опинився не Володимир-воїн, а Володимир-хреститель.
Монумент урочисто відкрили 30 вересня 1853 року. На той момент Київ мав зовсім інший масштаб. Не існувало сучасної забудови лівого берега, звичного сьогодні силуету мостів і багатьох центральних кварталів у їхньому нинішньому вигляді. Пам’ятник від самого початку був розрахований на те, щоб його було видно на великій відстані.
З часом він настільки міцно “прив’язався” до місцевості, що вплинув навіть на її назву. Пагорб і парк почали називати Володимирською гіркою. Виходить цікава ситуація: спочатку місце обрали для пам’ятника, а потім уже сам пам’ятник став орієнтиром, який дав цьому місцю сучасне ім’я.
Три автори одного київського символу
Називати одного автора пам’ятника Володимиру Великому було б не зовсім правильно. Композиція створювалася кількома майстрами, кожен із яких відповідав за свою частину.
Петро Клодт працював над бронзовою постаттю князя. Скульптурне оздоблення постаменту пов’язане з Василем Демутом-Малиновським, а архітектурне рішення належить Олександру Тону.
Таке розділення добре відчувається, якщо не поспішати й обійти пам’ятник. Верхня частина створена для сприйняття здалеку. Там майже немає зайвих деталей: князь, плащ, хрест, головний убір. Нижче все навпаки – з’являються рельєфи, символи, орнаменти та написи, які потребують близького огляду.
Тому в пам’ятника фактично два “обличчя”. Одне бачить людина з іншої частини схилу – строгий силует над Дніпром. Друге відкривається тому, хто підійшов безпосередньо до постаменту.
Як виглядає пам’ятник Володимиру Великому
Бронзова фігура князя має висоту приблизно 4,4 метра. Вона встановлена на значно вищій архітектурній основі – близько 16 метрів. Разом із постаментом монумент перевищує 20 метрів, а високе розташування над Дніпром ще більше посилює цей ефект.
Володимир стоїть прямо, без вираженого руху. Його одяг утворює важкий вертикальний силует. У правій руці князь тримає великий хрест, піднятий над фігурою, а в лівій – великокнязівський головний убір.
Хрест тут виконує одразу кілька ролей. Він пояснює, як саме автори трактували історичний образ Володимира, завершує вертикаль усієї споруди й одночасно робить силует легко впізнаваним навіть із великої відстані.
Постамент зовсім інший за характером. Він нагадує восьмигранну каплицю, в оформленні якої використані мотиви візантійської архітектури. Конструкція облицьована чавунними плитами, а її поверхня насичена декоративними деталями.
Деталі, які легко не помітити
Більшість відомих фотографій пам’ятника зроблено так, щоб у кадр потрапили князь, хрест і панорама Києва. Через це нижня частина монумента часто залишається без уваги, хоча саме тут міститься чимало цікавого.
На передній стороні постаменту розміщена багатофігурна рельєфна композиція, присвячена хрещенню киян. Це своєрідне продовження сюжету, заданого постаттю князя: нагорі знаходиться сам Володимир із хрестом, унизу – сцена, яка пояснює символічний зміст його образу.
Оглядаючи пам’ятник зблизька, можна також побачити:
- образ архангела Михаїла, традиційно пов’язаного з Києвом;
- декоративне плетиво, медальйони та рослинні мотиви;
- символіку ордена Святого Володимира;
- написи, пов’язані зі спорудженням пам’ятника;
- імена майстрів, які працювали над монументом;
- позначення року створення та пізніших реставрацій.
Ці елементи різні за розміром і призначенням, тому краще обійти основу навколо. З однієї точки весь декор просто неможливо нормально роздивитися.
Факти, через які пам’ятник варто побачити наживо
Вік – далеко не єдина причина звернути увагу на цей об’єкт. За понад півтора століття пам’ятник Володимиру Великому сам став частиною історії Києва.
| Факт | Чому це цікаво |
|---|---|
| Монумент відкрили у 1853 році | Це один із небагатьох настільки давніх скульптурних символів столиці, що збереглися на своєму місці |
| Парк отримав від нього сучасну назву | Образ князя настільки закріпився за місцевістю, що пагорб почали називати Володимирською гіркою |
| Фігура має лише близько 4,4 м висоти | Значно більшою вона здається завдяки 16-метровому постаменту та природній висоті схилу |
| Пам’ятник пережив радянський період | Монумент із виразним християнським символом не був демонтований |
| У XX столітті проводили реставрацію | До сторіччя споруди пам’ятник відновлювали у 1953-1954 роках |
| Силует став одним з образів столиці | Зображення монумента використовували в мистецтві, сувенірній продукції та нумізматиці |
Є ще одна особливість, яку складно передати цифрами. Монумент дуже по-різному виглядає залежно від погоди й пори року. Влітку його нижня частина оточена густою зеленню. В холодний сезон, коли дерева втрачають листя, значно краще читається рельєф схилу та зв’язок пам’ятника з навколишньою панорамою.
Чому для пам’ятника обрали саме київський схил
Розташування монумента часто пояснюють історичними асоціаціями з хрещенням Русі та Дніпром. Але є й суто візуальна причина, через яку це місце виявилося настільки вдалим.
Поставити 20-метрову споруду на рівній міській площі – одне. Поставити її на високому березі великої річки – зовсім інше.
Тут природа фактично виконала частину роботи архітектора. Схил піднімає пам’ятник над навколишньою забудовою, не потребуючи гігантського штучного постаменту. Дніпро створює перед ним відкритий простір, а небо стає фоном для верхньої частини фігури.
Саме тому найкраще пам’ятник читається не тоді, коли людина стоїть за кілька метрів від князя, а з відстані. Тоді зникають дрібні деталі, зате стає зрозумілим загальний задум.
Володимирська гірка як продовження пам’ятника
Сьогодні поїздка лише заради кількох хвилин біля монумента навряд чи буде найкращим способом побачити це місце. Володимирську гірку варто сприймати як частину тієї самої пам’ятки.
Парк розкинувся на кількох рівнях. Доріжки то наближаються до краю схилу, то ховаються серед дерев, тому під час прогулянки відкриваються різні ракурси на Дніпро і місто. В одному місці пам’ятник домінує над панорамою, а за кілька хвилин ходьби може майже повністю зникнути за кронами.
Поруч знаходиться історичний центр Києва, тому маршрут легко продовжити. Від Володимирської гірки можна пройти до Михайлівської площі та Михайлівського Золотоверхого монастиря, а далі обирати напрямок залежно від того, скільки часу є на прогулянку.
Коли краще приходити до пам’ятника
Якщо мета – не просто поставити позначку навпроти ще однієї пам’ятки Києва, на Володимирську гірку краще закласти трохи більше часу.
Спочатку варто підійти до самого постаменту. Звідси можна роздивитися рельєф, декоративні символи та написи. Потім – відійти алеями далі й подивитися на фігуру вже як на частину міського пейзажу.
Для фотографій особливо цікаве м’яке ранкове або вечірнє світло. Проте навіть без камери це хороша точка для спокійної прогулянки: поруч немає необхідності весь час рухатися за туристичним маршрутом, а вид на Дніпро сам по собі є причиною затриматися довше.
Понад півтора століття над Дніпром
Мабуть, найцікавіша риса пам’ятника Володимиру Великому полягає в тому, що він одночасно дуже старий і зовсім не виглядає чужим у сучасному Києві. Місто виросло далеко за межі тих районів, які існували під час відкриття монумента. На протилежному березі сформувалися величезні житлові масиви, через Дніпро проклали нові мости, а навколо історичного центру неодноразово змінювалася забудова. Князь залишився на тому самому пагорбі.
За цей час змінився і сенс, із яким різні покоління дивилися на монумент. Для одних він був насамперед релігійним символом, для інших – історичною пам’яткою, для когось сьогодні це просто невіддільна частина улюбленого київського парку.
Та найточніше його характер розкривається не в датах і навіть не в переліку авторів. Потрібно відійти від постаменту й подивитися на нього в масштабі всього схилу. Тоді бронзова фігура перестає бути окремою скульптурою. Перед очима з’являється знайома київська композиція – крутий зелений берег, простір Дніпра і князь Володимир із хрестом, який уже понад 170 років височіє над містом.
